Діти з особливими освітніми потребами

Виявлення дітей, що мають особливі освітні потреби

Загальна назва «діти з особливими освітніми потребами» стосується всіх учнів, чиї освітні потреби виходять за межі загальноприйнятої норми. Вона охоплює дітей з особливостями психофізичного розвитку, обдарованих дітей та дітей із соціально вразливих груп (наприклад, вихованців дитячих будинків та ін.).
Найбільшою групою, яка входить до поняття «діти з особливими освітніми потребами» є діти з особливостями (порушеннями) психофізичного розвитку
Діти з особливостями (порушеннями) психофізичного розвитку мають відхилення від нормального фізичного чи психічного розвитку, зумовлені вродженими чи набутими розладами.

  Залежно від типу порушення виокремлюють такі категорії дітей:
  •   з порушеннями слуху (глухі, оглухлі, зі зниженим слухом);
  •   з порушеннями зору (сліпі, осліплі, зі зниженим зором);
  •  з порушеннями інтелекту (розумово відсталі, із затримкою психічного розвитку);
  • з мовленнєвими порушеннями;
  • з порушеннями опорно-рухового апарату;
  • зі складною структурою порушень (розумово відсталі сліпі чи глухі; cліпоглухонімі та ін.);
  • з емоційно-вольовими порушеннями та дітей з аутизмом.


Розрізняють:
  •  вроджені розлади, спричинені порушенням живлення, гормональними розладами, резусною несумісністю груп крові матері та дитини, шкідливим впливом на плід генетичних факторів, інтоксикацій, інфекцій, травм, впливом медичних препаратів, алкоголю, наркотичних та отруйних речовин;
  • набуті порушення зумовлені, переважно, різноманітними шкідливими впливами на організм дитини під час народження та в наступні періоди розвитку (механічні ушкодження плоду, тяжкі пологи, пологова асфіксія, крововиливи у мозок, інфекційні захворювання тощо)
Симптоми, що дозволять виявити  певні порушення психофізичного розвитку
Аутизм
Визначення
Аутизм або первазивний чи наскрізний, проникаючий розлад – особливий розлад розвитку. Зазвичай, вже до трирічного віку стають помітними неврологічні розлади, що впливають на комунікаційні здібності дитини, здатність розуміти мовлення, гратися та спілкуватися з іншими.
Діагностувати аутичний розлад можна тоді, коли особа демонструє 6 або більше з 12 визначених симптомів, що стосуються соціальної діяльності, комунікації та поведінки. Коли дитина демонструє схожу поведінку, однак не відповідає критеріям аутичного розладу, їй можуть поставити діагноз проникаючий розлад розвитку».
Симптоми
Окремі або всі із наступних характеристик можуть спостерігатися в помірній або сильній формах:аутичні діти занурені у себе і, зазвичай, не виявляють інтересу до інших людей; вони уникають дивитися в очі, дратуються від фізичних контактів; часто вони не говорять, не реагують на звертання, хоча й мають нормальний слух; вони повторюють міміку, слова та інтонації, які копіюють у інших; їм притаманні одноманітні, повторювані рухи; іноді вони хворобливо прив’язані до певних предметів, оточення.копіюють у інших; їм притаманні одноманітні, повторювані рухи; іноді вони хворобливо прив’язані до певних предметів, оточення.
Діти, хворі на аутизм та проникаючий розлад розвитку, дуже відрізняються між собою заздібностями, розумовим розвитком та поведінкою. Одні можуть взагалі не розмовляти, інші мають обмежений мовленнєвий запас, що складається з одних і тих самих фраз або діалогів.
Діти з більш розвиненими мовленнєвими здібностями, виявляють схильність до використання невеликого діапазону тем для обговорення та труднощі розуміння абстрактних понять. Спільні для них характерні повторювані рухи, обмежений діапазон інтересів, соціальне усамітнення. Також можливі незвичайна реакція на сенсорну інформацію, як то, гучні звуки, світло, текстуру тканини або їжу.

Церебральний параліч
Визначення
Церебральний параліч – стан, спричинений ушкодженням ділянок мозку, які контролюють здатність використовувати м’язи тіла, внаслідок шкідливого впливу на мозок (нестача кисню, ушкодження тканин головного мозку, інфекції, крововиливи, хімічні та метаболічні порушення). Такі ушкодження трапляються до пологів, під час пологів, а інколи – одразу після пологів.
Церебральний параліч, який класифікують за типами м’язових розладів, може бути слабким, середнім та сильним.
Слабкий – дитина незграбна;
середній – шкутильгає (дитині можуть знадобитися спеціальні пристрої для пересування або милиці);
сильний – може позначитися на загальному фізичному стані дитини.
Дитина, яка страждає на середній або сильний церебральний параліч, може потребувати пересувного крісла або спеціального обладнання. Інколи, діти, які страждають на церебральний параліч, можуть мати проблеми у навчанні, порушення слуху та зору (сенсорні порушення), або порушення розумового розвитку. Звичайно, чим значніші ушкодження мозку, тим сильніші прояви церебрального паралічу. Проте церебральний параліч не прогресує з часом.
Церебральний параліч спричинює порушення рухової сфери. Передбачено, що дітям із церебральним паралічем мають завчасно надаватися превентивні послуги, спеціальна освіта та супутні послуги.
Симптоми
Існують три основні типи церебрального паралічу:
  •   Спастичний – коли тонус м’язів підвищений. Рухи незграбні, особливо ніг, рук та /або спини. Діти, які страждають на цю форму церебрального паралічу, переставляють ноги незграбно, під час ходьби вони вивертають ступні, або шкутильгають. Це найпоширеніша форма.
  •  Атетоїдний (дискінетичний) – може бути уражена вся рухова сфера. Зазвичай, за такої форми церебрального паралічу спостерігаються повільні, погано онтрольовані рухи тіла, низький м’язовий тонус. Все це ускладнює можливості людини сидіти прямо і ходити.
  • Змішаний – комбінація двох вищеописаних симптомів. Дитини, яка страждає на змішану форму церебрального паралічу, має одночасно підвищений та знижений тонус м’язові. Одні м’язи дуже напружені, а інші – дуже розслаблені, це спричинює незграбні, мимовільні рухи.

  
Епілепсія
Визначення
Епілепсія – це фізичний стан, коли через певні проміжки часу, раптово, відбувається зміна у роботі нейронів мозку. Під час нападів спостерігається втрата свідомості, конвульсивні рухи рук, ніг. Таки зміни фізичного стану
 називають епілептичними нападами.
Деякі люди можуть потерпати від нападів, але не хворіти на епілепсію. Наприклад, іноді малюки страждають на конвульсії під час високої
температури. Такі конвульсії – лише один вид нападів. Інші типи, які не класифікуються як епілепсія, трапляються внаслідок дисбалансу рідини або певних речовин в організмі, внаслідок вживання алкоголю або наркотиків. Поодинокий напад не означає, що людина страждає на епілепсію.
Симптоми
Незважаючи на те, що описане нижче не є безпосередніми симптомами епілепсії, варто проконсультуватися у лікаря, якщо ви, або хтось із членів вашої родини відчуває таке:
  •  провали в пам’яті або періоди погіршання пам’яті;
  •  випадки заціпеніння, відсутність реакції на зовнішні подразники;
  •  неконтрольовані рухи кінцівок;
  •  бурмотіння, за яким слідує або непритомність, або відчуття втоми;
  •  дивні звуки, розлад сприйняття, раптовий нападстраху, який не можна пояснити.

Напади можна умовно розподілити на великі епілептичні напади, коли спостерігаються конвульсії з цілковитою втратою свідомості, та малі напади, які
характеризуються короткотривалим завмиранням, зміною свідомості.
Останній тип спостерігається у випадках, коли уражаються нейрони мозку тільки в одній ділянці. Такі напади можуть спричинювати періоди «автоматичної поведінки» та зміну свідомості. Це може виглядати як природна поведінка, наприклад, людина застібає та розстібає ґудзики на сорочці. Проте такі дії несвідомі, вони можуть повторюватися і, здебільшого, не запам’ятовується.

Порушення інтелектуального розвитку
Визначення
Порушення інтелектуального розвитку спричинені ураженням центральної нервової системи Органічна недостатність мозку має непрогресуючий характер, тому такі діти здатні до поступального пізнавального розвитку, хоча зі значними труднощами. Для таких дітей характерне порушення пізнавальної діяльності, що виявляється в обмеженості сприймання, мовлення, уваги, пам’яті, відтворення сприйнятого і вивченого. Ці діти мають певні обмеження таких здібностей як комунікація, самообслуговування та соціальні навички. Діти з порушеннями інтелектуального розвитку можуть пізніше почати розмовляти, ходити, засвоїти навички самообслуговування. Ці обмеження зумовлюють уповільнені темпи розвитку та навчання дитини. Вона навчатиметься, проте дуже повільно, а певні знання та навички може взагалі не опанувати.

Симптоми
Існує багато ознак порушення інтелектуального розвитку. Наприклад, діти з порушенням інтелектуального розвитку можуть:
  •   почати сідати, повзати або ходити пізніше, ніж інші діти;
  •   почати розмовляти пізніше, або мати порушення вимови;
  •   мати проблеми із запам’ятовуванням;
  •  не розуміти, як використовувати певні речі;
  •  не розуміти соціальні норми;
  • не усвідомлювати послідовність дій;
  • мати проблеми із вирішенням проблем та/або мати проблеми із логічним мисленням.


Труднощі у навчанні
Визначення
Труднощі у навчанні – загалом позначають специфічні проблеми, пов’язані з навчанням. Труднощі у навчанні можуть перешкоджати дитині щось вивчати або використовувати певні навички. Зазвичай, це навички читання, письма, слухання, міркування, рахунку, зв’язного мовлення тощо.
Труднощі у навчанні бувають різноманітними. У однієї дитини спостерігаються труднощі в опануванні читання і письма. Інша дитина може мати труднощі усвідомлення математичних дій, або, окрім цього, ще й недостатнє усвідомлення зверненого до неї мовлення.
Фахівці вважають, що труднощі у навчанні зумовлені відмінностями в обробці мозком інформації. Діти, які мають труднощі у навчанні не ліниві, не мають знижений рівень інтелектуального розвитку. Вони, зазвичай, мають нормальний інтелектуальний потенціал. Просто їх мозок обробляє інформацію інакше.
Симптоми
Не існує однієї визначальної ознаки. Експерти розглядають помітні відмінності між тим, як поводиться дитина у школі, і як добре вона може
поводитися, зважаючи на її інтелектуальні здібності або можливості. Існують також спеціальні показники, за допомогою яких можна визначити цей стан. Вони перелічені нижче. Більшість з них стосується завдань початкової школи, оскільки труднощі у навчанні, зазвичай, виявляються у початковій школі. Дитина, вірогідно, може і не виявляти всі ці ознаки, або навіть більшість із них. Проте, якщо у дитини спостерігаються хоча б окремі з цих проблем, батькам і вчителям слід замислитися над тим, щоб надати дитині відповідну корекційну допомогу.
Дитина з труднощами у навчанні:
  • може відчувати труднощі під час вивчення алфавіту, співвіднесення букв зі звуками;
  •  може робити помилки, коли читає вголос, робити часті повтори, паузи;
  •  може не розуміти, що вона читає;
  •  може мати проблеми з орфографією;
  •  може мати поганий почерк або дивно примати олівець;
  •  може відчувати труднощі у формулюванні думки на письмі;
  •  може відставати в опануванні мовлення та мати обмежений словниковий запас;
  • може не чути відмінності між близькими за звучанням словами;
  • може не розуміти жарти, комікси або сарказм;
  • може не розуміти вказівок;
  • може неправильно вимовляти слова або використовувати невідповідні слова, схожі за звучанням;
  • може мати труднощі під час висловлення своїх думок або добору відповідних слів під час письма, бесіди;
  • може не дотримуватися соціальних норм під час розмови (говорити по черзі, стояти близько до співрозмовника);
  • може плутати математичні символи та цифри;
  • може відчувати труднощі під час переказу (що відбулося на початку, що відбулося потім тощо);
  • може відчувати труднощі, розпочинаючи виконувати завдання, не знаючи з чого почати або як рухатися далі.

Якщо у дитини виникли неочікувані проблеми під час засвоєння навичок читання, письма, переказу або рахунку, вчителям і батькам варто залучити для її обстеження фахівця. Це ж стосується випадків, коли дитина безрезультатно намагається опанувати будь-які з цих навичок. Дитину треба продіагностувати, щоб визначити в чому полягають проблеми.


Синдром Дауна
Визначення
Синдром Дауна – один з найпоширеніших хромосомних розладів, що легко розпізнається і який характеризується порушеннями розумового розвитку.
Синдром спричинюється хромосомними розладами: внаслідок порушення в розвитку клітини, в ній нараховується 47 (замість 46 хромосом – як це буває при нормальному розвитку). Ця додаткова хромосома змінює перебіг розвитку організму і, зокрема, мозку. У більшості випадків Синдром Дауна діагностують під час хромосомного аналізу, одразу після народження.
Симптоми
Існує понад 50 клінічних ознак синдрому Дауна, проте дуже рідко можна зустріти в однієї особи всі або більшість з них.
 Найхарактерніші риси такі:
  •   ослаблений м’язовий тонус;
  •  очі скошені та мають з внутрішньої сторони склади шкірі (епікантальні складки);
  • пласке перенісся
  • пласке обличчя;
  • короткі, широкі кисті руки з однією складкою через долоню на одній або обох руках;
  • широкі ступні ніг та короткі пальці;
  • маленькі, низько посаджені вуха;
  • коротка шия зі складками;
  • невелика голова;
  • маленький рот і великий язик.

Діти із синдром Дауна менші за розмірами тіла за своїх здорових однолітків, їхній фізичний та розумовий розвиток відбувається повільніше.
Зазвичай, дитина, яка страждає на синдром Дауна, окрім очевидних фізичних особливостей, часто має специфічні проблеми із здоров’ям. Низька
опірність інфекціям робить таких дітей більш схильним до респіраторних захворювань. У таких дітей часто спостерігаються порушення зору:
косоокість, далеко- або короткозорість; зниження слуху та розлади мовлення.
Близько третини дітей із синдромом Дауна мають пороки серця, більшість яких зараз успішно лікується. Деякі діти народжуються з порушеннями
шлунково-кишкового тракту, які можуть лікуватися шляхом хірургічного втручання.
У деяких з людей із синдромом Дауна може спостерігатися так званий стан атлантоаксіальної нестабільності – розбалансованість двох верхніх вертебральних нервів шиї. Такий стан виявляється, коли люди роблять вправи, під час яких треба витягувати або повертати шию. Батьків слід попередити про необхідність медичного огляду дитини, аби з’ясувати, чи потрібні обмеження (заборона) фізичних вправ, які можуть зашкодити дитині. Незважаючи на те, що така розбалансованість потенційно небезпечна, відповідна діагностика може запобігти ушкодженням.
Діти із синдромом Дауна схильні до повноти. Окрім негативних соціальних наслідків, зайва вага може зумовити проблеми із здоров’ям та скорочувати тривалість життя. Саме тому таким дітям варто дотримуватися спеціальної дієти та виконувати фізичні вправи.

Затримка психічного розвитку та лег­ка розумова відсталість
Визначення
Затримка психічного розвитку — це уповіль­нення темпу розвитку психіки дитини, яке про­являється в браку загального запасу знань, не­зрілості мислення, переважанні ігрових інтересів, швидкій втомлюваності під час інтелектуальної діяльності.
Існують такі причини виникнення затримки психічного розвитку дитини:
•   спадковість;
•   несприятливі умови виховання;
•   тривалі захворювання в ранньому віці;
•   порушення у функціонуванні головного    мозку.
Види затримки психічного розвитку. Симптоми
Гармонійний психофізичний інфантилізм
 Дитина не хвора, але вона і психічно, і фізич­но розвивається гірше, ніж її однолітки, особливо відстає емоційно-вольова сфера.
Істотних порушень психічних процесів не спостерігається. Затримка призводить до не­достатньої регуляції діяльності, мислення, запам'ятовування, зосередження уваги. Варто не поспішати з навчанням у школі. Таким дітям доцільно починати навчання на рік пізніше.
Органічний інфантилізм
Виникає внаслідок тривалого захворювання (різноманітні інфекції, алергії, вади серця, гострі респіраторні вірусні захворювання).
Хворі діти відстають у психічному розвитку: вони мляві, швидко впадають у загальмований стан, спостерігаються ознаки ослаблення емо­ційно-вольової сфери (інертність психічних про­цесів, моторики). Самооцінка зазвичай висока, ставлення до навчання негативне.
Церебрально-органічна затримка психічного розвитку
Більше стосується пізнавальної діяльності, а не емоційно-вольової сфери, виникає внаслідок ураження головного мозку.
Під час неврологічного обстеження виявля­ються певні відхилення у формуванні нервової системи.
Працездатність знижена. Обсяг і концентра­ція уваги недостатні. Пам'ять слабка, порушена точна координація рухів. Є затримка мовного розвитку: бідний словник, дефекти мови. Можуть бути порушення зорового і слухового сприйман­ня. Загальний рівень інтелекту проміжний між нормою і розумовою відсталістю. Якщо надати своєчасну допомогу, то успішність дитини по­кращиться.
Затримка психічного розвитку пов'язана з пе­дагогічною та мікросоціальною занедбаністю
Цей вид затримки психічного розвитку фор­мується у дітей зі здоровою нервовою системою, проте їх виховують у несприятливих умовах.
Серед них найбільше дітей, котрі живуть у сім'ях розумово відсталих, психічно хворих батьків;- антисоціальних родинах.
У дітей нормальна працездатність, увага, пам'ять, вони добре орієнтуються у побутових питаннях.
Запас знань і навичок, необхідних у школі, недостатній: дитина не вміє читати, писати тощо.
Якщо таким дітям надавати допомогу, то вони будуть мати нормальний рівень навчання.
Легка розумова відсталість
Це виразне, незворотне, системне порушення пізнавальної діяльності, яке виникає внаслідок дифузного органічного пошкодження кори го­ловного мозку. Слід підкреслити наявність трьох ознак:
1.  Органічне дифузне ушкодження кори го­ловного мозку.
2.  Системне порушення інтелекту.
3.  Виразність і незворотність цього процесу. Брак хоча б однієї з цих умов свідчитиме про те, що ми маємо справу не з розумовою відста­лістю.
Основною причиною виникнення розумової відсталості є біологічний фактор (ураження кори головного мозку).
Легка розумова відсталість — найлегший сту­пінь розумової відсталості, який виникає внаслі­док поверхневого пошкодження кори головного мозку. У таких дітей спостерігається:
1. Певне відставання у розвитку локомоторних функцій.
2.  Порівняно добре розвинене побутове мов­лення.
3. Завдяки спеціальному навчанню діти опано­вують писемне мовлення, читання, хоча на пись­мі допускають чимало граматичних, стилістич­них, логічних помилок.
4.  У дітей із легкою розумовою відсталістю можна розвинути довільну увагу, яка буде посту­патися увазі дитини з нормальним психофізич­ним розвитком. В умовах спеціального навчання у них формується наочно-образне й елементарне вербально-логічне мислення.
5. Емоційно-вольова сфера у таких дітей пер­винно збережена, тому вони діють адекватно у доступних їхньому розумінню ситуаціях.
6.  Характерними для легкої розумової відста­лості є незрілість, інфантилізм емоцій, слабкість волі, знижена спроможність докладати вольові зусилля.


Порушення мовленнєвого розвитку
Визначення
Порушення мовленнєвого розвитку та звуковимови мають діапазон від простої заміни звуків до неможливості розуміти або використовувати мовлення під час комунікації. Деякі порушення звуковимови пов’язані з вадами слуху, неврологічними розладами, ушкодженнями мозку, затримками розумового розвитку, фізичними розладами, такими як розщеплення губи або піднебіння. Проте, часто природа цих порушень невідома.
Симптоми
Вважається, що комунікативні здібності дитини уповільнені, коли вона помітно відстає від своїх ровесників у розвитку мовленнєвих навичок. Іноді дитина може мати краще розвинуті здібності до розуміння, порівняно з можливостями висловлюватися, проте, це трапляється рідко.
Розлади вимови спостерігаються внаслідок певних труднощів продукування звуків або порушення тембру голосу. Мовний потік або ритм можуть перериватися, як, наприклад, під час заїкання.
Розлад вимови зазвичай спричинений порушенням іннервації (іннервація - забезпечення певного тонус м’язів, у тому числі і м’язів артикуляційних органів) мовленнєвого апарату. Також можуть спостерігатися спотворення нормальної висоти тону, гучності голосу. Люди, які страждають на порушення мовленнєвого розвитку, можуть замінювати одні звуки іншими («л» та «р»). Іноді трапляються комбінації кількох проблем.
Порушення мовленнєвого розвитку можуть бути пов’язані зі здатністю розуміти та/або вживати слова в контексті, як вербально, так і не вербально. Серед мовленнєвих розладів – неправильне використання слів або їх значень, неможливість висловлювати думку, використання неправильних граматичних 
форм, збіднений словниковий запас; діти можуть бачити або чути слово, проте не розуміти його значення; оточуючі іноді можуть не розуміти, що намагається сказати дитина. Зазначені порушення характерні для дітей із затримкою мовленнєвого розвитку.

Як отримати максимум користі від консультації фахівця?
Поради батькам

Отримуючи консультації фахівців (лікарів, медсестер, працівників відділу соціального захисту, логопедів, психологів) не забудьте з'ясувати:
·        Як точно називається діагноз дитини?
·        3 якою метою призначено кожен із запропонованих препаратів чи реабілітаційних курсів?
·        Яка мета лікувальної та корекційної роботи на даному етапі (поліпшити певні показники, підтримати показники на теперішньому рівні, попередити ускладнення, які саме)?
·        Які побічні ефекти можливі при отриманні цього лікування чи реабілітації, чи існують альтернативи, які особливості запропонованого курсу?
·        Які найбільш типові перспективи для дітей із таким діагнозом?
·        Як має родина будувати свої стратегічні плани щодо дитини (чи можливе виникнення подібних проблем у майбутньої наступної дитини, чи при такому діагнозі зазвичай ситуація ускладнюється і слід потурбуватися про постійний догляд у майбутньому (звільнення матері з роботи або надомну працю), чи типовою є у майбутньому недієздатність дитини?).
·        Які пільги та законодавчі гаранти має родина у випадку, якщо дитину визнано інвалідом, стосовно грошової допомоги для дитини та непрацюючої матері по догляду за дитиною-інвалідом, житла, транспортних витрат, забезпечення транспортом, встановлення телефону, безкоштовних чи пільгових побутових послуг, оздоровлення, позабюджетної матеріальної допомоги з боку місцевих служб соціального захисту?
·        Як часто зустрічається такий діагноз?
·        Чи часто лікар, що веде дитину, зустрічав такі випадки у своїй практиці? Якщо ні, то чи не може він порекомендувати фахівця, який спеціалізується на дослідженні тієї проблеми, що є ключовою у Вашої дитини?
·        Чи лікар абсолютно впевнений у призначеному лікуванні, чи не варто отримати консультацію більш вузького спеціаліста?
·        Які навчальні чи реабілітаційні заклади для дітей із такими діагнозами є у Вашій місцевості?
·        Які є специфічні рекомендації фахівців щодо догляду за дитиною?
·        Чи не могли б фахівці дати Вам інформацію про родини, що виховують дитину з таким самим діагнозом або про неурядову організацію батьків?
·        Якщо при подоланні щоденних труднощів у Вас виникають запитання до фахівців -записуйте їх відразу, складайте список, подібний нашому, - підготовка до зустрічі зі спеціалістом розпочнеться зазделегідь, час консультації буде витрачено раціонально.

Комментариев нет:

Отправить комментарий